Тупі-гуарані
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Тупі-гуарані

тупі-гуарані, одна з найбільш крупних мовних сімей індійців Південної Америки (див. Індіанські мови ) . Мови Т.-г. діляться на 2 групи: північну — тупи, таку, що послужила основою міжплемінної мови після завоювання Бразилії європейцями (так званою lingua geral), і південну — гуарані. На гуарані говорить значна частина населення Парагвая. На мовах Т.-г. говорять племена: каїнгуа, гуаяки, чирігуано, оямпі, емерільони, апіака, мундуруку, кавахиб, сиріоно і багатьох ін., що живуть в центральній частині Південної Америки від побережжя Бразилії до східних схилів Анд і від Гвіани і нижньої Амазонки ка Уругваю. Загальна чисельність цих племен, за приблизними підрахунками, близько 200 тис. чіл. (1970). Заняття: охота, рибний лов, примітивне землеробство підсічки; частина працює сезонними робітниками на плантаціях і в маєтках.

  Літ.: Handbook of South American Indians, v. 3, Wash., 1948 (Smithsonian Institution Bureau of American Ethnology, Bull. 143); Mc. Quown N. A., The indigenous languages of Latin America, «American Anthropologist», 1955, v. 57 № 3, pt. 1.