Трубецкой Євгеній Миколайович (23.9.1863, Москва, — 23.1.1920, Новоросійськ), російський релігійний філософ, послідовник і друг Ст С. Соловьева ; правознавець і громадський діяч; князь, брат С. Н. Трубецкого . Закінчив юридичний факультет Московського університету (1885); доктор філософії (1897). Професор в Києві і (1906—18) в Москві. Ініціатор книговидавництва «Дорога» (1910—17) і ідеолог пов'язаного з ним релігійно-філософського напряму. Політичні погляди Т. еволюціонували від кадетізма до мірнообновленчеству (див. Мірнообновленци ). У роки Громадянської війни в рядах так званій Добровольчій армії боровся проти Радянської влади.
В головних філософських вигадуваннях «Світобачення Ст С. Соловьева» (т. 1—2, 1913), «Метафізичні припущення пізнання» (1917) і «Сенс життя» (1918) Т. здійснює критичне переосмислення філософії Соловьева, прагнучи погоджувати її з ортодоксальною християнською доктриною і усуваючи з його вчення про «позитивний всєєдінстве» елементи пантеїзму, еволюціонізму, теократичної соціальної утопії. Абсолютне всєєдінство тлумачиться Т. через поняття абсолютної свідомості: абсолют, не будучи суттю всього в світі (яким він був, по Т., в Соловьева), об'емлет світ як всезнання, дійсне, що охоплює, і можливе, правду і помилки. Божественна «премудрість», Софія, в Т. нетотожна цьому всєєдіному знанню, вона — ідеальний задум про світ, можливість, яку людина вольна прийняти або відкинути. Розвиваючи онтологічний підхід до проблем пізнання, спробував здійснити той, що критичний передивляється гносеології кантіанства; полемізував з «містичним алогізмом» П. Ф. Флоренського, С. Н. Булгакова, Ст Ф. Ерна.
Соч.: Релігійно-суспільний ідеал західного християнства в 5 ст, ч. 1, М., 1892; Релігійно-суспільний ідеал західного християнства в 11 ст, ст 2, До., 1897; Філософія Ніцше, М., 1904; Соціальна утопія Платона, М., 1908; Умогляд у фарбах, М., 1916; З минулого, 2 видавництва, Віно, 1925; Спогади, Софія, 1921; Інше царство і його шукачі в російській народній казці, М. 1922. Літ.: Історія філософії в СРСР, т. 4, М., 1971; Лопатін Л., Вл. С. Соловьев і кн. Е. Трубецкой, «Питання філософії і психології», 1913, кн. 119, 120; 1914, кн. 123.
