Тропічні ліси , поширені в екваторіальному, субекваторіальних і тропічному поясах між 25° с. ш.(північна широта) і 30° ю. ш.(південна широта) Найбільш багаті видами рослин і складаються переважно з дуже високих дерев (до 60—70 і навіть 80 м-код ) вічнозелені влажнотропічеськие або тропічні дощові ліси з великою кількістю ліан і епіфітов і відсутністю домінуючого вигляду. Вони розвиваються в умовах рівномірного зволоження (від 2000 до 7000 мм опадів) і рівномірної температури (23—32 °С) протягом всього року. Близькі до цього типа що розвиваються також у вологому кліматі (не менше 1500—2000 мм опадів протягом року і 80—90% відносній вологості повітря) напіввічнозелені, або напівлистопадні, Т. л., що характеризуються менш високим (до 40 м-код ) древостоєм, але також багатим флорістічним складом (у тому числі ліан і епіфітов), інколи з ясно вираженою сезонністю життєвих ритмів рослин, наприклад листопада і відновлення листя. Вони властиві Вест-індії і Центральній Америці (острів Тринідад, Коста-Ріка), Західній Африці, а також Південній і Південно-східній Азії (Індія, Бірма і ін.). У Західній Африці у верхньому ярусі цих лісів звичайні листопадні дерева, особливо тріплохитон жесткодревесний (Triplochiton scleroxylon). У тропіках Азії подібні ліси називаються мусонними лісами . Для них характерні поряд з вічнозеленими листопадні дерева: ксилія деревяністоплодная (Xylia xylocarpa), тетрамелес голоцветковая (Tetrameles nudiflora) і ін. До мусонного типа Т. л. відносяться і порівняно редкоствольниє саловиє ліси Індії з переважанням дерева сал (Shorea robusta). Сезонна лістопадность в дерев найясніше помітна поблизу кордону тропічного поясу навіть за наявності тут дуже вологого клімату. У районах з посушливим кліматом Т. л., залишаючись густими і вічнозеленими, стають низькорослими і ксероморфними (ліси західної частини острова Шрі-Ланка). У тропічних районах Індокитая з ясно вираженим сухим сезоном розвиваються світлі листопадні ліси з діптерокарпа горбкуватого (Dipterocarpus tuberculatus), пентакме сіамською (Pentacme siamensis), терміналії повстяною (Terminalia tomentosa) і ін. У тропіках в схожих умовах на худих грунтах зустрічаються соснові ліси, зовні дуже схожі на сосняки півночі, але сосни, що складаються з особливих видів: карібською (Pinus caribaea), тропічною (P. tropicalis), західною (P. occidentalis) (Вест-індія), а також сосни острівної (P. insularis) і ін. видів (Південна і Південно-східна Азія). У горах вище за 800 м-код над рівнем моря (верхній кордон поширення справжніх влажнотропічеських або тропічних дощових лісів) розвинені гірські Т. л. зазвичай вічнозелені, для яких характерний наявність деревовидних папоротей, деяких хвойних дерев, наприклад видів з пологів агатіс, подокарп, дакрідіум (Південно-східна Азія), а також деяких видів араукарії (Нова Гвінея). На великих висотах (близько 2000 м-код над рівнем морить) зустрічаються моховиті і низькорослі ліси з представників сімейства лаврових, букових, вересових. У лісах Гімалаїв і Китаю багато деревовидних рододендронів, а також епіфітов; характерні епіфітниє мохи і моховий надгрунтовий покрив. У флорістічном складі цих лісів одні види чисто тропічні, інші — властиві лісам помірних широт, тому часто гірські Т. л. вважають субтропічними.
Літ.: Географія лісових ресурсів земної кулі, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1960; Річардс П. В., Тропічний дощовий ліс, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1961; Richards P. W., The life of the jungle, N. Y., 1970.
