Тринадцята конференція РКП(б) , відбулася в Москві 16—18 січня 1924. Було присутньо 128 делегатів з вирішальним голосом і 222 — з дорадчим. Порядок дня: Чергові завдання економічної політики (доповідач А. І. Риків); Питання партійного будівництва (І. Ст Сталін); Міжнародне положення (Р. Е. Зіновьев). Окрім резолюцій по цих питаннях, конференція прийняла резолюції: Про підсумки дискусії і про дрібнобуржуазний ухил в партії; Вітання ЦО(центральний орган) — «Правді».
Конференція проходіла в обстановці, коли поряд з відновленням економіки, що успішно почалося, Радянська країна переживала серйозну скруту, пов'язану з нерівномірністю розвитку народного господарства, що привело до різкої розбіжності цін на промислових і з.-х.(сільськогосподарський) товари. Низькі ціни на продукти сільського господарства і високі на промислові вироби викликали незадоволеність не лише селян але і робітників, оскільки унаслідок «затоварювання» затримувалася видача зарплати. Скориставшись господарськими труднощами і хворобою Ст І. Леніна, восени 1923 проти політики партії і її керівництва виступили троцкисти (див. Троцькізм ) і ін. опозиціонери, прагнучи підірвати єдність партії і скрутити її з ленінської дороги. Вони нав'язали партії дискусію, яка відволікала комуністів від вирішення господарських і політичних завдань. Троцкисти намагалися обмовити господарську політику партії, дискредитувати партійний апарат, протиставити молодь, що вчиться, яку вони влесливо називали «барометром» партії, основним кадрам партії і її ЦК, звинувачуючи їх в «переродженні», вимагали свободи фракцій і угрупувань, вели справу до розколу партії і ліквідації союзу робітників і селян. На конференції опозиціонери виступили проти політики партії по всіх основних питаннях.
Конференція прийняла рішення «О чергових завданнях економічної політики», в якому були сформульовані заходи щодо подальшого розвитку народного господарства на базі неп(нова економічна політика) а (див. Нова економічна політика ) і зміцненню союзу робочого класу з селянством. Були розкриті причини і характер господарської скрути і намічені дороги поліпшення планерування народного господарства, підйому промисловості і сільського господарства, розширення державної і кооперативної торгівлі і зміцнення фінансів. Вказувалося на необхідність посилення допомоги селянству в підвищенні технічного і агрономічного рівня сільського господарства, розвитку в селі різних видів кооперації, організації сільськогосподарського кредиту, всемірної допомоги сільській бідноті.
Конференція постановила понизити ціни на промислові товари: вказала, що темпи розвитку промисловості необхідно погоджувати із загальним ходом розширення ємкості селянського ринку. Пропозиція троцкистов про закриття під приводом збитковості Путіловського (нині Кировський), Сормовського, Брянського і ін. крупних заводів було знехтувано. Прийнято рішення про піднімання металургії, збереженні і зміцненні монополії зовнішньої торгівлі, завершенні грошової реформи.
В резолюції «Про партбудівництві» були схвалені рішення і заходи ЦК РКП (6) про розгортання внутріпартійної демократії і намічені чергові завдання в цій області. Рекомендувалося наблизити партійні осередки до виробництва, регулярно обговорювати на партійних зборах звіти і інформацію господарників-комуністів, проводити партійно-господарські конференції. При цьому підкреслювалося, що розгортання внутріпартійної демократії не передбачає свободи фракцій і угрупувань. Були також вироблені заходи для поліпшення роботи державного апарату, профспілок і ін. масових організацій трудящих.
Конференція підвела підсумки дискусії з троцькістською опозицією. В ході дискусії, проходівшей в партії в листопаді 1923 — січні 1924, троцкисти потерпіли повну поразку: за них голосувало 1,3% членів партії, за лінію ЦК РКП (б) — 98,7%. Конференція прийшла до виводу, що троцькістська опозиція є «¼не лише спробу ревізії більшовизму, не лише прямий відхід від ленінізму, але і явно виражений дрібнобуржуазний ухил» («КПРС в резолюциях¼», 8 видавництво, т. 2, 1970, с. 511); всі партійні організації націлювалися на систематичну і енергійну боротьбу проти дрібнобуржуазного ухилу. Було визнано доцільним, всупереч запереченням опозиціонерів, зрадити гласності раніше не опублікований пункт 7 резолюцій 10-го з'їзду РКП (б) (1921) «Про єдність партії» (резолюція забороняла утворення фракцій усередині партії), що давав право спільному засіданню ЦК і ЦКК(Центральна контрольна комісія) РКП (б) двома третинами голосів перевести з членів в кандидати або навіть виключити з партії будь-якого члена ЦК в разі порушення партійної дисципліни або допущення фракційності. Конференція визнала необхідним протягом наступного року прийняти в РКП (б) не менше 100 тис. робітників. Одночасно було запропоновано закрити на цей період доступ в партію непролетарським елементам. Рекомендувалося також забезпечити досить широке представництво робітників в радянських органах. Прийнято рішення підсилити партійно-виховну роботу як серед членів партії, так і особливо серед комсомольців і всієї молоді. У партійних школах і вузах вводилося обов'язкове викладання історії партії, а у всіх партійних організаціях пропонувалося створити кухлі по вивченню ленінізму.
Вирішення конференції були схвалені 13-м-коду з'їздом РКП (б) (1924) і 5-м-код конгресом Комінтерну (1924).
Літ.: КПРС в резолюціях і вирішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК, 8 видавництво, т. 2, М., 1970; Історія КПРС, т. 4, кн. 1, М., 1970.
