Трансформаційна граматика , 1) різновид граматики (див. Математична лінгвістика ), що породжує, тобто експліцитноє опис безлічі граматично правильних пропозицій мови, що дозволяє точно визначити, які пропозиції допустимі в мові. Відмітною особливістю Т. р. серед інших видів граматик, що породжують, є розрізнення в пропозиції глибинної структури (що визначає семантичну інтерпретацію пропозиції) і поверхневої структури (що визначає фонетичну подобу пропозиції). Синтаксис в Т. р. складається з двох компонентів: базовий компонент, задаючий безліч глибинних структур мови; трансформації, що переводять глибинні структури у відповідних їм поверхневі. 2) Трансформаційна лінгвістика, лінгвістичний напрям, що виник в 50-х рр. 20 ст, вважає головним завданням опис мови, — побудова для нього Т. р. в 1-м-коді значенні (почало цьому напряму належить американським ученим Н. Хомським, див.(дивися) також роботи Р. Ліза, Ч. Філмора, Е. Клайми, Е. Бака, Дж. Каца, Дж. Фодора, М. Бірвіша, Р. Ружічки і ін.).
В кінці 60-х рр. поняття глибинної структури піддалося тому, що передивляється у зв'язку з проблемою з'єднання синтаксичного опису з семантикою. Т. р. розщепнулася на два напрями —так звана інтерпретуюча семантика що зберегла поняття глибинної структури пропозиції, але що допускає правила семантичної інтерпретації, що використовують не лише ту інформацію, яка міститься в глибинній структурі (Р. Джекендофф, Р. Даферті і ін.), і так звана семантика, що породжує, відкинула поняття глибинної структури і розробляюча правила породження пропозицій мови безпосередньо з їх семантичних вистав (Дж. Лаків, Дж. Маку-Колі, Дж. Рос, П. Постал і ін.).
