Тойнбі (Toynbee) Арнолд Джозеф (14.4.1889, Лондон, — 22.10.1975, Йорк), англійський історик і соціолог. У 1919—1924 професор Лондонського університету, в 1925—1955 — Лондонської школи економічних наук. У 1925—55 один з керівників Королівського інституту міжнародних відносин; складав (спільно с В. М. Баултером) щорічні огляди політичних подій в світі («A survey of international affairs», 1925—65). Популярність Т. принесло «Дослідження історії» (т. 1—12, 1934—61), в якому він, під впливом О. Шпенглера, прагнув переосмислити весь суспільно-історичний розвиток людства у дусі теорії круговороту локальних цивілізацій. По Т., не існує єдиній історії людства, а є лише історія окремих своєобразних і замкнутих цивілізацій (у первинному варіанті він їх налічував 21, потім скоротив до 13, не рахуючи другорядних і недорозвинених). Кожна цивілізація проходіт в своєму розвитку стадії виникнення, зростання, надлому і розкладання, після чого гине, поступаючись місцем іншій. Рахуючи соціальні процеси, що послідовно відбуваються в цих цивілізаціях, аналогічними, Т. намагався вивести на цій підставі деякі «емпіричні закони» суспільного розвитку, що дозволяють передбачати головні події і на сучасному світі. Рушійною силою розвитку цивілізацій, як вважав Т. слідуючи А. Бергсону, є «творча меншість», носій містичного «життєвого пориву», яке, вдало відповідаючи на різні історичні «виклики», захоплює за собою «інертну більшість». Своєрідність цих «викликів» і «відповідей» визначає специфіку кожної цивілізації, ієрархію її соціальних цінностей і філософські концепції сенсу життя. Виявившись одного дня нездібною вирішити чергову соціально-історичну проблему, «творча еліта» перетворюється на пануючу меншість, що нав'язує свою владу силоміць, а не авторитетом; відчужена ж маса населення стає «внутрішнім пролетаріатом», який спільно з варварською периферією, або зовнішнім пролетаріатом, кінець кінцем руйнує дану цивілізацію, якщо вона раніше не гине від військової поразки або від природних катастроф. Прагнучи ввести в свою концепцію елементи постулат, розвитку, Т. убачав прогрес людства в духовному вдосконаленні, в релігії еволюції від примітивних анімістічеських вірувань через універсальні релігії до єдиної синкретичної релігії майбутнього.
Концепція Т. є ідеалістичною відповіддю на позитивістський еволюціонізм; вона містить також своєрідну альтернативу «европоцентрізму». У своїх роботах Т. все більше звертався до сучасних соціальних проблем капіталістичного Заходу; на його думку вихід з глибоких внутрішніх протиріч капіталістичної системи і конфлікту між Заходом і «третім світом» лежить на дорозі духовного оновлення, відмови від меркантилістської філософії і абсолютизації матеріальних цінностей. Т. співчутливо відносився до національно-визвольного руху, виступав за мирне співіснування і взаєморозуміння між Заходом і соціалістичними країнами. Ідеї Т. зробили великий вплив на соціальну філософію і суспільну свідомість капіталістичного Заходу.
Соч.: The world and the West, L., 1953; A study of history. Abridgement by D. Somervell, v. 1—2, L., 1946—57; America and the world revolution, N. Y., 1962; Change and habit, L., 1966; Experiences, L. — [а. о.], 1969.
Літ.: Космінський Е. А., Історіософія А. Тойнбі, «Питання історії», 1957 №1; Кон І. С., Філософський ідеалізм і криза буржуазної історичній думці, М., 1959; Араб-огли Е. А., Концепція історичного круговороту, в кн.: Історичний матеріалізм і соціальна філософія сучасної буржуазії, М., 1965; Маркарян Е. С., Про концепцію локальних цивілізацій, Ер., 1962; Семенов Ю. Н., Суспільний прогрес і соціальна філософія сучасної буржуазії, М., 1965, гл.(глав) 1; Чесноков Р. Д., Сучасна буржуазна філософія історії, Р., 1972; Рашковський Е. Б., Структура і витоки філософсько-історичної концепції А. Д. Тойнбі, «Питання філософії», 1969 №5; Anderle О. F., Das universalhistorische System A. J. Toynbees, Fr./M., 1955: Toynbee and history, ed. by М. E. A. Montagu, Boston, 1956; Popper М., A bibliography of the works in English of A. Toynbee. 1910—1954, L. — N. Y., 1955.
