Товарознавство , наукова дисципліна, що вивчає споживчі властивості товарів; їх класифікацію і кодування; стандартизацію ; чинники, що обумовлюють якість товарів, контроль і оцінку його; закономірності формування асортименту товарів і його структуру; умови збереження якості товарів при їх транспортуванні, у вжитку і експлуатації. Т. в соціалістичних країнах ставить своєю за мету встановити відповідність показників споживних властивостей і асортименту продукції, що випускається, вимогам споживачів на користь якнайповнішого задоволення їх потреб і здійснення зворотного зв'язку між вжитком і виробництвом в частині підвищення якості і оновлення асортименту товарів.
Т. виникло в 16 ст у зв'язку з розвитком зовнішньоторговельних зв'язків. Перша кафедра Т. (рослинних і тваринних фармацевтичних матеріалів) була заснована в 1549 в Падуанськом університеті (Італія). У Росії одним з перших посібників з Т. була «Торгівельна книга» (1575). Як самостійна учбова дисципліна Т. почало вводитися в комерційних середніх і вищих учбових закладах в кінці. 18 ст У деяких країнах (Великобританії, США) Т. вивчається в розширених курсах технології різних груп товарів. Основоположниками наукового Т. в Росії були М. Я. Киттари (1825—80), П. П. Петров (1850—1928), Я. Я. Никітінський (1854—1924). Під редакцією останніх в 1906—08 вийшов підручник по Т. «Керівництво по товарознавству з необхідними відомостями з технології», в якому розглядалися будова, склад, властивості і технологія переробки сировини і матеріалів, використовуваних в промисловому виробництві.
В 20 ст вміст Т. в різних країнах диференціювався. У СРСР найбільш широкий розвиток отримав Т. товарів народного вжитку. Воно безперервно розширювалося за рахунок вивчення нових груп товарів (швацьких виробів, трикотажу, товарів культурно-побутового призначення і господарського ужитку). Вивчення будови і властивостей матеріалів виділилося в самостійну наукову дисципліни — матеріалознавство (по галузях промисловості). Центральним завданням Т. стала якість товарів і всі питання, пов'язані з ним. Провідне місце в розвитку Т. сучасного періоду займають Ф. В. Церевітінов (1874—1947), В. С. Смірнов (1881—1958), Н. І. Козін (1887—1975), — А. А. Колесник (р. 1905), Б. Ф. Церевітінов (р. 1905) і ін.
Т. підрозділяється на ряд учбових дисциплін залежно від профілю спеціальностей: Т. матеріалів, машин, устаткування; Т. промислових товарів народного вжитку, харчових продуктів і так далі Для визначення показників якості товарів в Т. застосовуються інструментальні, органолептичні, розрахункові і ін. методи. При вивченні природи товарів, їх будови, властивостей, процесів, що відбуваються в них, Т. використовує досягнення багатьох наук: фізики, хімії, біології і так далі При вивченні процесів формування асортименту товарів Т. враховує закономірності розвитку суспільного виробництва і розподілу. У соціалістичних країнах Т. є основною профілюючою дисципліною при підготовці товарознавців у вищих і середніх спеціальних учбових закладах (торговельно-економічних інститутах і технікумах, інститутах народного господарства, університетах), фахівців масових професій для торгівлі в професійних училищах і школах, викладається при підготовці економістів для торгівлі, матеріально-технічного постачання, вивчається також студентами поліграфічних, лісотехнічних, медичних і деяких ін. учбових закладів.
Літ.: Маркс До., Капітал, т. 1, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 23; його ж, Зауваження на книгу А. Вагнера «Учебник політичній економії», там же, т. 19; Классен Н. А., Методика і дидактика товарознавства, Л., 1928; Товарний словник, т. 1—9, М., 1956—61; Московський інститут народного господарства ім. Р. Ст Плеханова. 50 років інституту, М., 1957; Введення в товарознавство промислових товарів, М., 1975.
