Товстоногов Георгій Олександрович [р. 15(28) .9.1915, Тбілісі], радянський режисер, народний артист СРСР (1957), доктор мистецтвознавства (1968). У 1938 закінчив режисерський факультет ГИТІС(Державний інститут театрального мистецтва імені А. Ст Луначарського) а. У 1938—46 режисер Тбіліського російського театру ім. Грібоєдова, в 1946—49 працював в московському Центральному дитячому театрі, в 1950—56 головний режисер Ленінградського театру ним. Ленінського комсомолу, з 1956 — Великого драматичного театру ім. Горького. Одна із сторін режисерського дарування Т. — прагнення до монументальних, узагальнених форм. Це виявилося в спектаклях «Дорогою безсмертя» (1951, по книзі Ю. Фучика «Слово перед стратою»), «Загибель ескадри» Корнейчука (1952) і в найбільш значній роботі — «Оптимістична трагедія» Вишнєвського (1955), удостоєній Ленінській премії (1958). Серед кращих спектаклів Т. у Великому драматичному театрі: «Ідіот» по Достоєвському (1957, 1966), «Варвари» (1959) і «Міщани» (1966) Горького, «Піднята цілина» Шолохова (1964), «Три сестри» Чехова (1965), «Неспокійна старість» Рахманова (1970), «Ханума» Цагарелі (1973). Т. виховав колектив акторів-однодумців, сприяв успішним дебютам ряду драматургів (А. М. Володіна, В. С. Розова і ін.). Автор книг по теорії і практиці режисерської творчості — «Об професії режисера» (1965) і «Круг думок» (1972). У 1939—46 викладав в Грузинському театральному інституті ім. Ш. Руставелі, з 1962 завідував кафедрою режисури Ленінградського інституту театру, музики і кінематографії (професор з 1960). Депутат Верховної Ради СРСР 7— 8-го скликань. Державна премія СРСР (1950, 1952, 1968). Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, а також медалями.
Літ.: Капралів Р. А., Поезія життя, Л., 1959; Беньяш Р., Р. Товстоногов [Л.—М., 1961].
