Тихон (до постриження в ченці в 1891 — Василь Іванович Белавін) [19(31) .12.1865, Торопец, — 7.4.1925, Москва], патріарх Московський і всього Русі. Закінчив Петербурзьку духовну академію. Єпископ з 1897. У 1898—1907 був архієпископом в Північній Америці. У 1907—13 архієпископ Ярославський і Ростовський, очолював місцевий відділ чорносотенно-монархічної організації «Союз російського народу» . З 1917 Московський митрополит. 5(18) листопада 1917 на 1-м-коді Всеросійському маєтковому соборі вибраний патріархом. Виступав проти декрету Радянського уряду про відділення церкви від держави, вороже віднісся до укладення Брестського миру. У посланнях закликав віруючі до непокори Радянській владі, зрадив її анафемі, активно протидіяв вилученню церковних цінностей на потреби тих, що голодують. За контрреволюційну діяльність був притягнений в травні 1922 до судовій відповідальності і поміщений під домашній арешт в Донському монастирі. В ході внутрішньоцерковної боротьби 2-й Всеросійський маєтковий собор (травень 1923), скликаний обновленцамі, позбавив Т. сану патріарха, але це рішення не було визнане Т. і його прибічниками. Переконавшись, що відкрита боротьба проти нового суспільного устрою, що користується підтримкою всього народу, веде до втрати впливу церкви серед населення, Т. в листі Верховному суду РРФСР від 16 червня 1923 визнав свою провину, відмежувався від контрреволюції і просив про помилування. Постановою ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР 21 березня 1924 справа Т. була припинена. Залишив заповіт, в якому закликав віруючі до співпраці з Радянською владою. Наступником Т. і патріаршим міценаглядачем став митрополит Сергий .
Літ.: Плаксин Р. Ю., Крах церковної контрреволюції. 1917—1923 рр., М., 1968; Чертков А. Б., Крах, М., 1968; Шишкин А. А., Суть і критична оцінка «обновленчеського» розколу російської православної церкви, Каз., 1970.
