Телефонний лічильник, лічильник зони і часу, абонентський лічильник, пристрій, використовуваний на телефонних станціях для обліку тривалості телефонних переговорів з метою встановлення вартості останніх. У СРСР Т. с. застосовують лише на ручних міжміських телефонних станціях (за користування місцевою телефонною мережею прийнята абонентська система оплати, при якій к-ть(кількість) телефонних переговорів і їх тривалість не враховуються, а на автоматичних міжміських телефонних станціях для обліку тривалості переговорів встановлюється особлива апаратура; див.(дивися) Телефонний зв'язок ) . При цьому лічильниками забезпечуються шнурові пари телефонних комутаторів . Т. с. приводиться в дію телефоністкою (відразу після встановлення з'єднання — при переведенні нею опитово-викличного ключа в нейтральне положення), а її зупинка відбувається автоматично (одночасно з сигналом відбою). Найбільш поширені електромеханічні Т. с.; простий з них складається з електромагніту, в електричну обмотку якого при роботі Т. с. поступають регулярні імпульси від встановленого на станції генератора («імпульсника»), і рахункового механізму. У тих країнах, де діє система оплати всіх телефонних переговорів, Т. с. входить до складу абонентського комплекту телефонної станції.
Літ.: Солов'їв Ш. Р., Міжміські телефонні станції, М., 1972.
