Тарденуазськая культура, археологічна культура епохи пізнього мезоліту, 7—4-го тисячоліття до н.е.(наша ера) Отримала назву від стоянок в околицях р. Фер-ан-Тарденуа (La Fère-en-Tardenois) на С. Франциі (департамент Ена). Виділена Р. Мортілье в 1896. Поширена, окрім Франції, в Бельгії, Англії ФРН(Федеральна Республіка Німеччини). Культури, близькі до Т. до., поширені в пізньому мезоліті також в Центральній Європі і Європейській частині СРСР. У розвитку Т. до. Франції виділяють 3 етапи. Пізніший з них відноситься вже до раннього неоліту і характеризується появою примітивної кераміки і домашніх тварин. Стоянки Т. до. розташовувалися головним чином на піщаних горбах і належали рухливим групам первісних мисливців, рибалок і збирачів, озброєних луком і стрілами. Багатий могильник Т. до. розкопаний на острові Тевьек . Для інвентаря Т. до. характерні так звані мікроліти — мініатюрні (1—2 см в поперечнику) кременеві знаряддя геометричних контурів (у формі трапеції, трикутника, сегменту, круга і т. д.). Вони служили наконечниками стріл і вкладишами; у останньому випадку мікроліти вставлялися в подовжні пази різних дерев'яних і кістяних знарядь і закріплювалися за допомогою смоли.
Літ.: Монгайт А. Л., Археологія Західної Європи. Кам'яне століття, М., 1973.
