Танкова армія, оперативне об'єднання сухопутних військ, основу якого складають танки . Т. а. використовувалися самостійно і у взаємодії з ін. арміями для прориву оборони, стрімкого розвитку настання в оперативну глибину, захвату важливих в оперативному відношенні районів і рубежів, сковування крупних резервів противника, оточення і знищення угрупувань його військ і виконання ін. оперативних завдань. У Радянських Озброєних Силах Т. а. створювалися з травня 1942. Спочатку в їх склад входили танкові, механізовані, стрілецькі з'єднання, з 1943 почали формуватися Т. а. однорідного складу (зазвичай 2 танкових і 1 механізований корпуси, а також частини і підрозділи ін. пологів військ і спеціальних військ). Всього в ході Великої Вітчизняної війни 1941—45 було сформовано і діяло 6 Т. а., які отримали звання гвардійських.
В озброєних силах фашистської Німеччини на початок нападу на СРСР були 4 танкові групи, які в 1941—42 були перейменовані в Т. а. У 1944 всього налічувалося 6 Т. а., кожна з них мала 2—4 корпуси, що включали танкові, моторизовані і піхотні дивізії.
