Схід небесного світила, астрономічне явище, що обумовлюється добовим обертанням Землі довкола її осі; момент пересічення світилом горизонту під час переходу його у видиму, лежачу над горизонтом половину небесної сфери. Годинний кут t світила (див. Небесні координати ) у момент сходу визначається по формулі:
cos t = — tg j tg δ,
де j — широта місця спостереження, d — відміна світила, після чого зоряний час сходу знаходиться по формулі: s = α + t,
де а — пряме сходження світила (а і d беруться з астрономічних щорічників). Для визначення азимута А світила (відлічуваного від півночі) при його сході служить формула:
cos А = sin d sec j
(з двох значень t і А вибирають 180° < t < 360°, 0° < A < 180°). Для точного визначення моменту Ст н. с. враховують рефракцію .
Літ.: Блажко С. Н., Курс сферичної астрономії, М. — Л., 1948.
