Супін (лат. supinum), одна з іменних (непредикативних) форм дієслова в латинській мові, а також функціонально або етимологічно близькі форми в румунському, молдавському і слов'янських (старослов'янському, древнечешськом, словенському, ніжнелужіцком) мовах. Латинський С. в аккузатіве служить обставиною мети (miserunt consultum — «послали запитати»), а в аблатіве — доповненням при прикметнику (iucundus cognitu — «приємний для пізнання»). Слов'янський С. служить обставиною мети (старослов'янський чесо відт' ізідете — «що дивитися ви вийшли?»).
