Супресія (лат. suppressio, від supprimo — затримую, пригнічую) (генетичне), явище, що перешкоджає прояву в організму ознаки, що виникла в результаті мутації ; приводить до часткового або повного відновлення нормального фенотипа . С. може відбуватися в результаті другої (супресорною) мутації в тому ж гені, в якому виникла перша (пряма) мутація (внутрішньогенна С.), або в інших генах (міжгенна С.) на значній відстані від супрессируємого гена. При внутрішньогенній С. білок, що кодується даним геном, може знов набувати функціональної активності, хоча його вихідна структура (на відміну від дійсної зворотної мутації — реверсії ) не відновлюється. При міжгенній С. в одних випадках нормальний фенотип може відновитися завдяки мутаціям, що відкривають обхідні дороги обміну речовин, для яких не вимагається функціонування даного гена, в інших — в результаті мутацій, що змінюють процес реалізації генетичної інформації гена мутанта. Явище С., вперше виявлене в 1920 американським генетиком А. Р. Стертевантом, використовується при вивченні генетичної коди і ін. проблем молекулярної генетики.
Літ.: Стент Р., Молекулярна генетика, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1974, гл.(глав) 6.
