Супрун Степан Павлович [20.7(2.8). 1907, с. Річки, нині Белопольського району Сумської області, — 4.7.1941, біля села Монастирі Толочинського району Вітебської області. Останки в 1960 поховані на Новодевічьем кладовище в Москві], двічі Герою Радянського Союза (20.5. 1940 і 22.7.1941, посмертно), підполковник авіації (1940). Член КПРС з 1930. Народився в сім'ї українського селянина. З 1910 жив в Канаді, в 1924 повернувся до СРСР, був робочим. У Червоній Армії з 1929. Закінчив школу молодших авіаційних фахівців (1930) і військову школу пілотів (1931). Близько 8 років був льотчиком-випробувачем. З липня 1939 по січень 1940 знаходився в Китаї, де, командуючи групою винищувачів, брав участь в боях з японськими загарбниками. На початку Великої Вітчизняної війни 1941—45 з 27 червня командував 401-м-код винищувальним авіаційним полком особливого призначення на Західному фронті; збив особисто 2 і пошкодив 1 літак противника. Загинув в бою з 6 ворожими винищувачами.
Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання. Нагороджений 2 орденами Леніна, іноземним орденом. Бюст С. встановлений до м. Сум.
