Суб'єктивний чинник в історії, діяльність суб'єкта — мас, класів, партій, окремих людей, що включає різні рівні і форми (ідеологічну, політичну, організаторську) і направлена на зміну, розвиток або збереження об'єктивних суспільних умов. Категорія С. ф. суміжна з категорією об'єктивного чинника або об'єктивних умов. Їх взаємодію розкриває положення історичного матеріалізму про те, що історію творять люди, народи, класи. С. ф. завжди діє в рамках об'єктивних стосунків і умов, що значною мірою є формою передуючої діяльності людей, що кристалізувалася. Об'єктивні умови визначають в цілому характер, структуру і напрям дій С. ф. «Людина в своїй практичній діяльності має перед собою об'єктивний світ, залежить від нього, їм визначає свою діяльність» (Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 29, с. 169—70). Дії С. ф. без врахування об'єктивних умов і закономірностей їх розвитку вступають в протиріччя з життям, дійсністю. Але неправильно всі багатообразні сторони, форми і межі С. ф. виводити безпосередньо з об'єктивних умов, бо С. ф. володіє відносною самостійністю розвитку. Категорія С. ф. виражає механізм дії людей на об'єктивні умови, розкриває рушійні сили історії, значення практики в зміні дійсності, пояснює процес зворотного впливу надбудовних, ідеологічних і психологічних явищ на базис. У практичній діяльності об'єктивна і суб'єктивна сторони історичного процесу виступають як взаємнопроникаючі і взаємодіючі сторони одного і того ж явища. Зростання ролі С. ф. у історії складає найважливішу сторону історичного процесу. В період крупних поворотів в історії С. ф. набуває вирішального значення в перетворенні суспільних стосунків, якщо його дії відповідають розвитку об'єктивних умов. Успіх повстання, революції за наявності необхідних об'єктивних передумов обумовлений С. ф., такими його сторонами, як політична свідомість і зрілість, рішучість і воля, організованість і здатність класу під керівництвом революційної партії піти на сміливі рішення і дії. У історії бувають періоди, коли об'єктивні умови дозріли для корінних змін в суспільстві, а сил в прогресивних класів недостатньо, щоб виробити ці зміни. Тоді суспільство, за словами Леніна, розкладається (див. там же, т. II, с. 367). Дії консервативних і реакційних класів також гальмують розвиток суспільства. В ході соціалістичної революції і після її перемоги значення С. ф. у історії різко зростає. Комуністична суспільна формація виникає і розвивається в результаті свідомої і творчої діяльності народних мас під керівництвом марксистсько-ленінської партії, діяльність якої є найважливішою складовою частиною С. ф. Соціалізм вносить корінна зміна в співвідношення між свідомістю і стихійністю . «Комунізм відрізняється від всіх колишніх рухів тим, що здійснює переворот в самій основі всіх колишніх стосунків виробництва і спілкування і вперше свідомо розглядає все стихійно що виникли передумови як створення попередніх поколінь, позбавляє ці передумови стихійності і підпорядковує їх власті індивідів, що об'єдналися» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 3, с. 70— 71).
Літ.: Чагин Би. А., Ленін про роль суб'єктивного чинника в історії. [Л.], 1967; його ж, Суб'єктивний чинник. Структура і закономірності, М., 1968; Бронський Н., Кесаревий А., Об'єктивний і суб'єктивний чинники історії, [Челябінськ], 1965: Пріпіснов Ст І., Проблема суб'єктивного чинника в історичному матеріалізмі, Душ., 1966; Антонян М. Про,, Співвідношення об'єктивних умов і суб'єктивного чинника при соціалізмі, Ер., 1967.
