Суахілі, кисвахилі, офіційна мова Танзанії і Кенії. Поширений також в Уганді, південних районах Республіки Сомалі, на Ст Заїру, в північних районах Мозамбіку. Число тих, що говорять С. — близько 50 млн. чіл. (1970, оцінка). С. відноситься до східної зони мов банту . Має близько 20 діалектів, у тому числі кимвіта (Момбаса), киаму (Ламу), киунгуджа (ліг в основу сучасного літературного С. Занзібар), кингвана (Заїр). Фонетіко-фонологічні особливості: безваріационний пятічленний вокалізм; консонантизм ускладнений наявністю 3 приголосних (,, g), які зустрічаються лише в корінні арабського походження. Чергування голосних і приголосних, властиві мовам банту, в С. мають морфонологичеський характер. Особливості морфології: 12 согласовательних класів мають одинскладові префікси. Локатів виражається суфіксом — ni, який залежно від значення міняє согласовательную модель слова. Є зіставлення по одушевленій/бездушності. Дієслівна система порівняно з ін. мовами банту значно зредукована. Порядок слів: суб'єкт — предикат — об'єкт, визначуване що препозитивно визначає. Лексика рясніє арабськими і англійськими запозиченнями. На С. є багата література з давніми традиціями, видається періодика, ведеться радіомовлення.
Літ.: Мячина Е. Н., Мова суахілі, 1960; Ashton Е. О., Swahili grammar, including intonation, L., 1964; Loogman A., Swahili grammar and syntax, Louvain, 1965; Johnson F., A standard English-swahili dictionary, L., 1960; його ж, A standart Swahili-english dictionary, L., 1955.
