Струве Петро Бернгардовіч (26.1.1870, Перм, — 26.2.1944, Париж), російський політичний діяч, економіст, філософ, головний представник «легального марксизму» . Син пермського губернатора. Закінчив юридичний факультет Петербурзького університету (1895). У 90-і роки редагував журнали «легальних марксистів» «Нове слово» і «Початок». У 1896 брав участь в 4-м-коді конгресі 2-го Інтернаціоналу. Після 1-го з'їзду РСДРП в 1898 був притягнений членами ЦК РСДРП до складання «Маніфесту Російської соціал-демократичної робочої партії». Згодом С. відмежувався від «Маніфесту», ставши противником революційного марксизму, особливо вчення про соціалістичну революцію і диктатуру пролетаріату. Проти самодержавства виступав з позицій буржуазного лібералізму, вимагаючи буржуазно-демократичних свобод. З 1902 редагував журнал «Звільнення», з 1903 один з лідерів «Союзу звільнення» . З 1905 член ЦК партії кадетів, очолював її праве крило. Був депутатом 2-ої Державної думи (1907), редактором журналу «Російська думка». Вороже зустрів Жовтневу революцію 1917. У роки Громадянської війни 1918—20 член «Особливої наради» при генералові А. І. Деникіне, член уряду генерала П. Н. Врангеля. Після розгрому контрреволюції емігрував: у Празі, Парижі редагував видання далебі-кадетського напряму.
Філософська позиція С. визначалася їм до 1902 как«крітічеський позитивізм».
Г. В. Плеханов критикував С. за неокантіанськие тенденції і підміну діалектики еволюціонізмом. Після 1902 стався перехід С. до релігійного світогляду. У сборнике«Віхи» (1909) виступив із статтею «Інтелігенція і революція», в якій протиставив ідеї революційного перевлаштування суспільства концепцію «виховання» і «самовиховання». У роботах по економічній історії Росії («Критичні замітки до питання про економічний розвиток Росії», 1894) С., полемізуючи з народниками, правильно стверджував, що Росія піде шляхом європейського Заходу. Проте вважав, що капіталізм надає благотворний вплив на народні маси в цілому, заперечував зростаюче розорення селянства, відкидав теорію трудової вартості, додаткової вартості, зубожіння пролетаріату. Погляди С. піддавалися різкій критиці Ст І. Леніном, що оцінив їх як «... віддзеркалення марксизму в буржуазній літературі» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 1, с. 347).
Літ.: Ленін Ст І., Економічний вміст народництва і критика його в книзі р. Струве, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 1; див.(дивися) також Довідковий том, ч. 2, с. 475; Історія КПРС, т. 1, М., 1964.
