«Віхи» , «Збірка статей про російську інтелігенцію», випущений в Москві в 1909 групою публіцистів і філософів релігійно-ідеалістичного напряму, що виступили проти революції з позицій, близьких кадетам (Н. А. Бердяєв, С. Н. Булгаков, М. О. Гершензон, А. С. Ізгоїв, Би. А. Кистяковський, П. Би. Струве, С. Л. Франк). Автори «В.» рахували Революцію 1905—1907 помилкою і стверджували, що вона з'явилася продуктом діяльності соціалістично налагодженою інтелігенції, яка «... була нервами і мозком гігантського тіла революції..., отже, її історія є історичний суд над цією інтелігенцією» («Віхи», с. 25). Соціалістично налагоджена інтелігенція звинувачувалася в «народопоклоннічестве», народницька — в помилковій любові до селянства, марксистська, — до пролетаріату. Вона характеризувалася як ідейне «відщепенство» (див. там же, с. 160), називалася «кружкової», що «штучно виділяється із загальнонаціонального життя..., «інтелігентщиною» на відміну від інтелігенції в широкому, загальнонаціональному, загальноісторичному сенсі цього слова» (там же, с. 1). Її ідеологія представлялася «веховцам» історично безплідною. Трагедія російської інтелігенції, на їх думку, полягала в тому, що народ не міг прийняти ні її турботи про його благо, ні її уявлень про ідеал суспільного пристрою, — в принциповій прірві між буд народної душі і емоційно-вольових якостей інтелігента. Різкій критиці у «В.» піддалися матеріалізм і атеїзм Ст Р. Белінського, Н. Р. Чернишевського, Р. Ст Плеханова, марксизм як ідеологія і політична стратегія. Представників матеріалістичної і атеїстичної лінії у філософії звинувачували у філософській неписьменності, в підпорядкуванні філософії суспільно-утилітарним цілям, в надуманих уявленнях про благо народу. Своїм головним принципом «веховци» вважали визнання примату духовного життя над суспільною — «... в тому сенсі, що внутрішня життя особи є єдина творча сила людського буття...» (там же, с. 1). Проти ідеології «В.» різко виступило Ст І. Ленін, вказавши на її зв'язок з російським «кадетізмом». Ця «енциклопедія ліберального ренегатства», відзначало Ст І. Ленін «... охоплює три основні теми: 1) боротьба з ідейними основами всього світобачення російської (і міжнародною) демократії; 2) зречення від визвольного руху недавніх років і обливання його помиями; 3) відкрите проголошення своїх «ліврейних відчуттів» (і відповідної «ліврейної» політики) по відношенню до жовтневої буржуазії, по відношенню до старої влади, по відношенню до всієї старої Росії взагалі» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 19, с. 168).
Велика частина авторів, що брали участь в «Віхах», виступили ідейними противниками Жовтневої революції і надалі виявилися в еміграції.
Літ.: Ленін Ст І., Ще одне знищення соціалізму, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 25.
