Стробоскопічний ефект, зорова ілюзія, що виникає у випадках, коли спостереження якого-небудь предмету або картини здійснюється не безперервно, а протягом окремих періодично наступних один за іншим інтервалів часу (наприклад, при періодичному відкритті і закриванні проектованої на екран картини диском, що обертається, з прорізами — обтюратором, або при періодичних спалахах світла в темному приміщенні). С. е. обумовлений інерцією зору тобто збереженням в свідомості спостерігача сприйнятого зорового образу на деякий (мале) час після того, як картина, що викликала образ, зникає. Якщо час, що розділяє дискретні акти спостереження, менше часу «гасіння» зорового образу, то образи, викликані окремими актами, зливаються і спостереження суб'єктивно відчувається як безперервне. Можливі 2 типи С. е. 1-й — ілюзія руху при переривистому спостереженні окремих картин, на кожній з яких положення предметів декілька зміщені в порівнянні з передуючою. На цьому типові С. е. засновано сприйняття руху в кінематографі і телебаченні, 2-й тип С. е. — ілюзія нерухомості (або сповільненого руху), що виникає, коли рухомий предмет періодично (з частотою f 1 ) займає колишнє положення. При цьому для ілюзії повної нерухомості необхідно, щоб частота моментів спостереження f була рівна f 1 . Якщо ж f і f 1 не рівні, але близькі, то сприйманий рух предмету, що здається, характеризується частотою f — f 1 (саме воно може бути набагато повільніше дійсного і відрізнятися від нього напрямом). Прилади для реалізації С. е . другого типа називаютя стробоскопами . Див. також Стробоскопічні прилади, Стробоскопічний метод вимірів .
