Стоянов Веселін (7.4.1902, Галасливий, — 29.6.1969, Софія), болгарський композитор, піаніст, педагог, народний артист НРБ(Народна Республіка Болгарія) (1962), Герой Соціалістичної Праці НРБ(Народна Республіка Болгарія) (1969). Член Болгарської комуністичної партії. Закінчив Державну музичну академію в Софії (1926) і Академію музики і сценічного мистецтва у Відні (1930). З 1937 викладав (з 1945 професор) в Державній музичній академії (з 1954 — Болгарська консерваторія; у 1943—1945 і 1956—62 ректор). Директор Софійської народної опери (1953—54). Автор першої болгарської комічної опери «Жіноче царство» (1935); комедійно-гротесковий початок властиво також опері «Хитрий Петро» (1952), симфонічній сюїті «Бай Ганьо» (1941) і ін. Серед вигадувань — історична опера «Саламбо» (1940), 2 симфонії, кантата, у тому числі «Балада про наречену» (присвячена боротьбі з фашизмом, 1968); концерти з оркестром, струнні квартети, масові пісні і ін. Використовував національний музичний фольклор. Дімітровськая премія (1951).
Літ.: Стр'шенов Би., Веселін Стоянов, Софія, 1962: Стоянова Д., Семейството на музіканта, Софія, 1975.
