Стоянов Людміл (псевдонім; справжнє ім'я і прізвище Георги Стоянов Златаров) (6.2.1886, Ковачевіца, Благоєвградський округ, — 11.4.1973, Софія), болгарський письменник, громадський діяч, академік Болгарської АН(Академія наук) (1946), Герой Соціалістичної Праці НРБ(Народна Республіка Болгарія) (1963), народний діяч культури Болгарії (1963). Член Болгарської комуністичної партії з 1944. Директор інституту літератури Болгарської АН(Академія наук) (1949—59). Літературну діяльність почав в 1905. Виступив як символіст (збірки «Бачення на перехресті», 1914; «Меч і слово», 1917). Під впливом революційного підйому після 1-ої світової війни 1914—18 тяжіє до соціальної проблематики (збірка «Святая святих», 1926). Затвердження реалістичних принципів, ідеї громадянськості якнайповніше виражено в збірці віршів «Земне життя» (1939). С. належать збірки розповідей «Бич божий» (1927), «Жіночі душі» (1929), «На передовій» (1939). У найбільш значних повістях «Срібне весілля полковника Матова» (1933) і «Холера» (1935) засуджує реакційну воєнщину, ставить проблему гуманізму. З початку 30-х рр. С. — активний учасник антифашистського руху. Статті цього періоду склали збірку «Дорога маятника» (1946). Опублікував роман «Удосвіта» (1945), автобіографічну повість «Дитинство» (1962) і ін., а також ряд літературно-критичних і публіцистичних статей. Перекладач і популяризатор російських класиків і радянських письменників, С. вніс великий вклад до розвитку радянсько-болгарських культурних стосунків. Голова СП(Збори постанов) НРБ(Народна Республіка Болгарія) (1946—48). Депутат Великого народного зібрання (1946), Народного зібрання 3-го скликання. Член Усесвітньої Ради Міра (з 1950). Дімітровськая премія (1950); Премія Горького (1972). Нагороджений 3 орденами Георгія Дімітрова, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Соч.: Ізбрані твору, т. 1—6, Софія, 1952—56; Ізбрані творбі, т. 1—5, Софія, 1964—73; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вибране, М., 1953; Ізбр. проза, М., 1970.
Літ.: Злиднев Ст І., Л. Стоянов, в кн.: Нариси історії болгарської літератури XIX—XX вв.(століття), М., 1959; його ж, Зв'язки Л. Стоянова з російською і радянською літературою, в його кн.: Російсько-болгарські літературні зв'язки XX ст, М., 1964; Л. Стоянов. Ізследванія і статії за творчествотому, Софія, 1961; Ліхачева Л., Л. Стоянов. Біобібліографічний покажчик, М., 1964.
