Стоголовий собор, церковний собор за участю царя Івана IV і представників Боярської думи, що засідав в Москві в січні — лютому 1551 (остаточне завершення робіт С. с. відноситься до травня 1551). Свою назву отримав від збірки соборних рішень, поділеної на 100 глав, — «Стоглав». С. с. був скликаний за ініціативою уряду, який прагнув підтримати церкву в боротьбі з антифеодальними єретичними рухами і одночасно підпорядкувати її світській владі. С. с. проголосив недоторканість церковних імуществ і виняткову підсудність духовних осіб церковному суду. На вимогу церковних ієрархів уряд відмінив підсудність духовних осіб паную. У обмін на це члени С. с. пішли на поступки уряду у ряді ін. питань (заборона монастирям засновувати нову слободу в містах і т.д.). Рішеннями С. с. були уніфіковані церковні обряди і мита на всій території Росії, регламентовані норми внутрішньоцерковного життя з метою підвищення освітнього і морального рівня духівництва і правильного виконання ним своїх обов'язків (передбачалося створення училищ для підготовки священиків); був встановлений контроль церковних властей над діяльністю книжкових писарів і іконописців і т.д. Впродовж 2-ої половини 16—17 вв.(століття) «Стоглав» поряд з Номоканоном був основним кодексом правових норм внутрішнього життя духовного стану і його взаємин з суспільством і державою (є декілька рукописних редакцій «Стоглава»).
