Стиглість грунту, стан грунту, що показує готовність її до обробки (фізична стиглість) або до посіву і посадки культурних рослин (біологічна стиглість). Фізична С. п. створюється при деякому її оптимальному зволоженні (вологість стиглого стану), коли грунт під час механічної обробки розпадається на агрегати (грудочки) розміром від 1 до 10 мм. При вищій вологості грунт налипає на грунтообробні знаряддя при нижчою — розламується на крупні грудки, глиби. При стиглому стані грунт краще кришиться, чинить найменший опір при обробці, а в зораному грунті створюється оптимальне співвідношення між твердою частиною, водою і повітрям. С. п. визначають візуально, по характеру кришіння, скидаючи пробу грунту з лопати (або кидаючи грудку грунту, узятого в жменю). Біологічна стиглість настає в добре обробленому, оптимально зволоженому і прогрітому грунті.
