Стетоскоп (від греч.(грецький) stethos — груди і skopeo — дивлюся, досліджую), прилад для вислухування тонів серця, дихальних шумів і ін. природних звуків, що виникають в організмі людини і тварин. Винайдений в 1816 основоположником діагностичного методу аускультації французькою лікаркою Р. Лаеннеком (1781—1826). Прості (тверді) С. мають форму трубки з дерева, ебоніту і т.п. з воронками різного діаметру на кінцях. Їх перевага — передача звуку не лише через стовп повітря, але і через тверду частину С. і скроневу кість того, що досліджує. Поширеніші бінауральниє (м'які) С., складаються з воронки і еластичних трубок, кінці яких вставляються в зовнішній слуховий прохід, вони зручніше при обстеженні хворого, їх незрідка поєднують в одному приладі з тими, що підсилюють звук фонендоскопами .
