С. Неманя (1113 або 1114—1200), великий жупан близько 1170—96, засновник Сербської держави і династії Неманічей . У внутрішній політиці, направленій на зміцнення феодальних буд, спирався на православну церкву. Об'єднав значну частину серб.(сербський) земель в єдина держава. У 1190 після ряду зіткнень (1172, 1183 і ін.) з Візантією добився від неї офіційного визнання незалежності Сербії. У 1196 прийняв чернецтво, передавши владу своєму синові — Стефану Первовенчанному.
С. Первовенчанний (р. народження невідомий — 24.9.1227), великий жупан з 1196, король з 1217. Продовжуючи політику батька, вів постійну боротьбу з різними групами феодалів. Воював з Угорщиною Болгарією, Латинською імперією. Королівський титул отримав від римського папи. У 1219 коронований по православному обряду. Автор житія Стефана Немані (1216).
С. Урош III Дечанський (близько 1285—11.11.1331), король з 1321. Син короля Мілутіна. Прізвисько «Дечанський» отримав по імені заснованого їм в 1328 монастиря Дечані. Перемога (липень 1330) сербських військ у Велбужда над армією болгарського царя Михайла Шишмана висунула Сербію в число найбільш сильних балканських держав. Повалений з престолу сином Стефаном Душаном і незабаром убитий.
С. Душан (близько 1308—20.12.1355), король з 1331, цар з 1345. В результаті тривалих воєн з Візантією приєднав до Сербії ряд територій і створив обширне сербо-грецьке царство, поза яким, проте, залишилися корінні сербські області Хум і Мачва. В кінці 1345 проголосив сербську архиепіськопію патріархією, а сам був коронований «царем сербів і греків». У 1349 видав Законник Стефана Душана, що укріпив феодальні порядки.
С. Лазаревіч (близько 1377—19.7.1427), князь з 1389, деспот з 1402. Син князя Лазаря. Був васалом турецького султана, але намагався укріпити центральну владу і об'єднати сербські землі. Прагнучи до звільнення від тур.(турецький) залежності, уклав союз з королем Угорщини, від якого добився поступки Бєлграда ціною фактичного визнання угорського протекторату над Сербією. Зробив Бєлград столицею країни, розширив території своїх володінь до Сави і Дунаю і Адріатичного моря.
