Старий Оскол, місто обласного підпорядкування, центр Старооськольського району Білгородської області РРФСР. Розташований на берегах р. Оскол і його правого припливу Оськолец. Вузол же.-д.(железнодорожний) ліній (на Валуйки, Касторную, Сараєвку) і автодоріг. 71 тис. жителів в 1975 (11 тис. в 1939, 27 тис. в 1959, 52 тис. в 1970). Заснований в 1593 як фортеця на південному кордоні Московської держави (див. Засечниє межі ). Піддавався нападам татар і поляків. Спочатку називався Оскол, з 1655 — С. О., з 1708 — в Київській губернії, з 1719 — в Білгородській провінції, з 1779 — місто повіту, з 1797 — в Курській губернії. У 1897 сполучений залізницею з Курськом і Харковом. Радянська влада встановлена в грудні 1917. У вересні — листопаді 1919 був захоплений білими військами генерала Деникіна. З 2 червня 1942 по 5 лютого 1943 був окупований німецько-фашистськими військами. З 1954 в Білгородській обл. С. О. — один з центрів видобутку залізняку Курській магнітній аномалії . Будується (1976) гірничозбагачувальний комбінат. Є заводи механічний (випускає устаткування для гірничорудної промисловості), автотракторного електроустаткування, цементний, комбінат будматеріалів, канатна і меблева фабрики; харчова промисловість (кондитерська фабрика консервний завод і ін.). Геологорозвідувальний і кооперативний технікуми, медичне училище. Краєзнавчий музей. Народний театр.(театральний)
Літ.: Старий Оскол. (Краєзнавчий нарис), [Білгород], 1958 (літ.); Міста Білгородської області, Вороніж, 1973.
