Стадіальна теорія, теорія стадій, лінгвістична гіпотеза, що передбачає певну послідовність зміни мовних типів. Виникла під впливом еволюціоністських ідей. С. т. в її різновидах розроблялася Ст Гумбольдтом, А. Шлейхером, А. Тромбетті, Н. Я. Марром, І. І. Мещаніновим і ін. У радянському мовознавстві вона характеризувалася пошуками стимулюючого початку в закономірностях розвитку мислення. Незадовільність відомих стадіальних побудов обумовлювалася обмеженістю мовної бази, що притягувалася, і неопрацьованістю методики історіко-тіпологічного дослідження. Звідси помилки, що характеризували як формально-структурне, так і змістовно-орієнтоване напрями С. т.
