Ставський (псевдонім; справжнє прізвище — Цегельників) Володимир Петрович [30.7(12.8) .1900, Пенза, — 14.11.1943, загинув на фронті в селі Турки-Перевоз в районі р. Невеля, похований в р. Великий Лука], російський радянський письменник. Член КПРС з 1918. Учасник Громадянської війни 1918—20. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 фронтовий кореспондент Центральних газет. Перша книга нарисів «Прошлі» (1924), збірка розповідей «Сильніша смерті» (1932) і п'єса «Війна» (1941) присвячені Громадянській війні; нарисові повісті «Станиця» (1928), «Розгін» (1930; однойменна п'єса поставлена в 1932), «На гребені» (1931—33) — перебудові села. В 1928—32 секретар РАПП ; у 1936—41 генеральний секретар Союзу письменників СРСР. Редактор журналу «Новий світ» (1937 — 1943). Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання. Нагороджений орденом Леніна, 4 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Фронтові записки, М., 1942; Про щастя і мужність. Розповіді і нариси, [Предісл. і біографіч. нарис Л. Вольпе], Пенза, 1953; Кубанські записи. Повести [Послесл. Н. Веленгуріна], Краснодар, 1973.
Літ.: Веленгурнн Н., Володимир Ставський. Крітіко-біографічній нарис, Краснодар, 1958; Російські радянські письменники-прозаїки. Біобібліографічний покажчик, т. 4, М., 1966.
