Солоди, грунти, що формуються переважно з солонців в умовах періодичного промивного режиму в результаті руйнування колоїдів верхніх горизонтів, збіднення їх 2—3-валентними металами (особливо Fe і Mn) і збагачення кремнеземом (процес осолодіння). У профілі С. виділяють горизонти: A 0 — лісова підстилка, A 1 — гумусовий (дернина), A 2 — осолоділий (потужність 10—20 см, білястого кольору, з слідами столбчатості, з вкрапленнями залозисто-марганцевих конкрецій), A 2 B — перехідний, В — іллювіальний, З — материнська порода. С. містять від 1,5 до 10% гумусу (інколи вище), характеризуються, несприятливими водними властивостями. Підрозділяються на 3 підтипи: лісові, лугові і лугово-болотні. Зустрічаються плямами в лісостеповій і степовій зонах, а також серед грунтів сухих степів і напівпустель в Австралії, США, Канаді, в СРСР — в Західному Сибіру (див. карту при ст. Грунт ) . При освоєнні С. необхідне глибоке спушення і внесення органічних добрив. С. доцільно використовувати під захисні лісові насадження і сінокоси.
