Солодка, лакрічник, лакриця (Glycyrrhiza), рід рослин сімейства бобів. Багатолітні трави з потовщеним повзучим кореневищем. Листя непарноперисте, часто клейкі. Квітки зазвичай лілуваті, в кистях пазух. Плід — боб з 1—8 насінням. Близько 15 видів, в помірному і субтропічному поясах Євразії і Америки, в Північній Африці і Австралії. У СРСР 7 видів, головним чином в степовій, напівпустинній і пустинній зонах. Найбільш поширені С. гола (G. glabra) — на півдні Європейської частини, Кавказі, в Казахстані і Середній Азії і С. уральська (G. uralensis) — на півдні Сибіру, в Казахстані і Середній Азії; зростають переважно в заплавах і долинах річок, по гірських схилах і як бур'яни в посівах; часто утворюють чагарники; використовуються на сіно і силос. Обидва види служать основним джерелом т.з. солодкового, або лакричного, кореня. Солодковий корінь (кореневища і коріння) містить глікозиди, сахарозу, флавоноїди, ефірне масло, вітамін З, жовтий пігмент, мінеральні солі, пектинові речовини і ін. З висушеного коріння і втеч С. готують відхаркувальні засоби (наприклад, грудний еліксир). Корінь С. входить до складу сечогінного чаю; його використовують також для приготування пілюль і поліпшення смаку ліків. З кореня отримують лікувальний препарат ліквірітон, вживаний при гастритах і виразковій хворобі шлунку і кишки 12-перста. Солодковий корінь використовують також в пивоварінні, кондитерських виробах, кулінарії і для технічних цілей.
