Солома, сухі стебла злакових і бобових зернових культур, що залишаються після обмолоту, а також льону, конопель, кенафу і ін. рослин, звільнені від листя, соцветій, насіння. Розрізняють С. озиму і ярову, злакову і боб, а по видах рослин — пшеничну, житню, ячмінну, льняну, конопляну і ін. С. зернових культур використовують в годуванні в основному великої рогатої худоби. Хімічний склад і поживність залежать від вигляду рослин, клімату способів прибирання, обмолоту, зберігання і ін. чинників. У С. 35—45% клітковини і ін. складних труднопереварімих вуглеводів, 2—6% протеїну (у бобі 4—9%), 1,2—2% жиру, 4—7% золи. У 100 кг просяний С. в середньому 40 кормових одиниць і 2,3 кг перетравного протеїну, в ячмінній — 33 кормових одиниці і 1,3 кг перетравного протеїну. У яровій С. більше протеїну, менше клітковини, тому поживність її вища, ніж в озимої. Унаслідок невисокої поживності і переварімості С. використовують головним чином для додання раціону необхідного об'єму або як добавку до раціонів з великою кількістю соковитих кормів. Для поліпшення поєдаємості С. застосовують різні способи підготовки — подрібнення, запарювання, присмачення, обробку хімічними речовинами (кальцинованою содою, вапном, аміаком і ін.). Поширення набуває гранулювання С. в суміші з концентратами і штучно висушеною травою. Худобі можна згодовувати всі види С., окрім гречаної, яка інколи викликає почервоніння шкіри, висип, пухлини суглобів. Хороша злакова С. — світла, блискуча, пружна; долголежавшая — ламка, запорошена, часто з пряним запахом. С. використовують також на підстилку з.-х.(сільськогосподарський) твариною і як сировина для виготовлення саманової цеглини, ізоляційних плит, матів.
С. льону, конопель і ін. прядильних рослин — сировина для здобуття трести, з якої виділяють волокна текстильні .
