Содді (Soddy) Фредерік (2.9.1877, Істборн, — 22.9.1956, Брайтон), англійський радіохімік, член Лондонського королівського суспільства (1910). У 1896 закінчив Оксфордський університет. У 1900—02 працював під керівництвом Е. Резерфорда в університеті Монреаля; у 1903—04 — під керівництвом В. Рамзая в Лондонському університеті: у 1904—1914 викладав в університеті в Глазго, потім професор університетів в Абердіне (1914—19) і Оксфорді (1919—1936). спільно з Резерфордом запропонував теорію радіоактивного розпаду, що послужила початком розвитку сучасного вчення про атом і атомну енергію. У 1903 Резерфорда і С. встановили, що радіоактивний розпад протікає згідно із законом, що описує хід мономолекулярної реакції. Рамзай і С. спектроскопічним дорогою виявили утворення гелію з радону. Спроби розміщення багаточисельних радіоактивних продуктів перетворення урану і торія в періодичній системі елементів Д. І. Менделєєва виявилися плідними після введення С. поняття про ізотопи; у 1913 С. і До. Фаянс незалежно один від одного сформулювали правило зсуву, що дозволяє передбачити місце в періодичній системі елементу, — продукту радіоактивного розпаду. С. експериментально довів (1915) що радій утворюється з урану. У честь С. названий мінерал соддіт (силікат урану). Нобелівська премія по хімії (1921). Іноземний член-кореспондент АН(Академія наук) СРСР (1924).
Соч.: Radio-activity., L., 1904; Matter and energy, L., [1912]; The story of atomic energy, L., 1949; Хімія радіоелементів, пер.(переведення) з англ.(англійський), СП(Збори постанов) Би, 1913; Радій і будова атома, пер.(переведення) з англ.(англійський), М. [1924].
