1) одна з груп, на які діляться в частині мов іменники (в т.ч. відповідні займенники) залежно від способу узгодження з ними у фразі здібних до узгодження слів (прикметників, дієслів і ін.). Іменники належать до одного і того ж С. до., якщо (і лише якщо) заміна одного з них іншим (узятим в тій же граматичній формі) ні в якій фразі не спричиняє за собою зміни зовнішньої сторони слів, які були погоджені із замінюваним іменником. Наприклад, будинок, завод, дуб належать до одного С. до. (ср. мій будинок, завод, дуб, мого будинку, заводу, дуба і т.д.), а будинок, тінь, перо — до разним С. до. (ср. мій будинок, моя тінь, моє перо або будинок був, тінь була, перо було). Ср. також в суахілі mtu yule — «та людина», mkate ule — «той хліб» tunda lile — «той плід», chuo kile — «та книга», nyoka ile — «та змія». Системи С. до. зазвичай розвиваються на базі первинної семантичної класифікації (живе — неживе, людина — нечеловек, пів, величина, форма і т.д.), яка з часом виявляється більш менш затемненою. С. до. є в більшості індоєвропейських, семіто-хамітських, дравідійських мов (у цих мовах С. до. або групи С. до. зазвичай називають граматичними пологами ), у мовах банту, частині кавказьких, частині палеоазіатських і ін. (у цих мовах С. до. часто називають іменними класами). У тюркських, угро-фінських, англійському, вірменському, персидському і багатьох ін. мовах С. до. немає. Системи С. до. зазвичай включають 2—8 С. до. (зрідка більше). У деяких мовах (слов'янських, румунському, італійському) С. до. не збігаються з традиційними пологами; наприклад, в російському усередині кожного роду є одушевлені і неживі С. к.: ср. бачу цього хлопцеві — бачу цей будинок; бачу цих овець — бачу ці тіні; бачу цих чудовиськ — бачу це пір'я. У багато мовах члени різних С. до. розрізняються також морфологічно — особливими афіксами або типами відміни; проте ці морфологічні відмінності часто непослідовні або слабо виражені (наприклад, в німецькому), а можуть і зовсім бути відсутнім (наприклад, у французькому).
2) Класифікуюча граматична категорія іменників (у т.ч. відповідних займенників), утворювана зіставленням С. до. (у значенні 1), а також словоїзменітельная граматична категорія прикметників (і ін. слів, що погоджуються), що утворюється зіставленням форм, відповідних разним С. до. (наприклад, російський «мій», «моя», «моє», суахілі yule, ule, lile, kile, ile).
Літ.: Ковалів П. С., Про принципи вивчення граматики, М., 1961; Залізняк А. А., Російська іменна словозміна М., 1967, с. 62—82.
