Собінов Леонід Вітальевіч [26.5(7.6) .1872, Ярославль, — 14.10.1934, Рига; похований в Москві], радянський співець (ліричний тенор), народний артист Республіки (1923). Народився в сім'ї прикажчика (дід був кріпосним). У 1894 закінчив юридичний факультет Московського університету. У 1895—99 помічник повіреного присяги. У студентські роки співав в університетському хорі. Одночасно (з 1892) займався в музично-драматичному училищі Московського філармонічного суспільства, яке закінчив в 1897. Учень А. М. Додонова і А. А. Сантагано-Горчакової. Брав участь в спектаклях італійської оперної трупи, з 1896 — в концертах «Кружка любителів російської музики» (організований адвокатом, музикантом-любителем А. М. Керзіним і його дружиною — піаністкою-концертмейстером М. С. Керзіной), пропагуючи камерну вокальну творчість русявий.(російський) композиторів. У 1897 дебютував на сцені Великого театру (партія Синодала, опера «Демон» Рубінштейна), з яким був зв'язаний впродовж всієї творчої діяльності. Виступав також в оперних театрах Петербургу (головним чином Маріїнськом), в 1905—1911 — Західної Європи (у «Ла Скеля» в Мілані, в Мадриді і ін.), завоювавши світову популярність. Після Жовтневої революції 1917 поряд з виконавською вів інтенсивну музично-суспільну діяльність. У 1917—18 директор Великого театру.
С. — один з найбільших представників русявий.(російський) класичної вокальної школи. Його відрізняли неповторний, привабливий голос (променистий, сріблястого тембру), артистизм, драматичний талант, висока культура. М'якість, ніжність звучання голосу не виключали мужності, сили. Співець глибоко проникав в духовний світ своїх героїв, в задум композитора. Для С. була характерна поетизація музичного образу. Він по-новому інтерпретував багато оперних партій. Одне з кращих його створень — Ленський («Євгеній Онегин» Чайковського), що став класичним зразком для подальших виконавців. Серед ін. партій: Боян («Руслан і Людмила» Глінки), Льовко, Берендей («Травнева ніч», «Снігуронька» Рімського-корсакова), Володимир Ігоревич («Князь Ігор» Бородіна), Лоенгрін («Лоенгрін» Вагнера), Ромео («Ромео і Джульєта» Гуно), Вертер, де Гріє («Вертер», «Манон» Массне), Йонтек («Галька» Монюшко), Герцог, Альфред («Ріголетто», «Травіата» Верді). Був також крупним майстром камерного вокального жанру, тонким інтерпретатором романсів М. І. Глінки, П. І. Чайковського, Н. А. Рімського-корсакова. С. Ст Рахманінова. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Ім'я С. привласнено Саратовській консерваторії і Ярославському музичному училищу.
Літ.: Львів М., Л. Ст Собінов. М. — Л., 1951; Орфенов А., Творча дорога Л. Ст Собінова, М., 1965; Л. Ст Собінов, т. 1—2, М., 1970.
