Собко Вадим Миколайович [р. 5(18) .5.1912, Москва], український радянський письменник. Член КПРС з 1940. Закінчив філологічний факультет Київського університету (1939). У роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 працював в армійських газетах. Друкується з 1930. Популярність С. принесла трилогія «Зоряні крила» (1937—50). Подіям війни, захисту світу присвячена трилогія «Дорога зірки» (1943—47, русявий.(російський) пер.(переведення) 1959), романи «Далекий фронт» (1948), «Застава світу» (1950; Державна премія СРСР, 1951), «Мадонна» (1973), «Нагольний кряж» (1974), ряд повістей, п'єси «За другим фронтом» (1949), «Життя починається знову» (1950) і ін. Творча праця сов.(радянський) людей, морально-етичні проблеми післявоєнного часу відбиті в романах «Біле полум'я» (1952), «Стадіон» (1954), «Звичайне життя» (1957, русявий.(російський) пер.(переведення) 1960), «Спокій нам лише сниться» (1959), «Матвєєвський заливши» (1962), «Суворий друг» (1963), «Перші краплі дощивши» (1968), «Почесний легіон» (1970), «Ліхобор» (1973) і ін. Твори С. характеризуються динамічним сюжетом, гострою інтригою. Нагороджений 7 орденами, а також медалями.
Соч.: Твори. [Вступ. ст. Д. Я. Шлапака], т. 1—6, До., 1963—65; П''еси, До., 1969; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Зоряні крила, До., 1961; Срібний корабель. Серце. Справа прокурора Малахова. Повести, М., 1963; Застава світу. Звичайне життя, М. 1964; Київський зошит. П'єси, М., 1970.
Літ.: Моргаєнко П., Вадим Собко, в кн.: Лiтературнi портреті, кн. 2, До., 1960; Пісьменникі Радянськоi Українi. Бioбiблioграфiчній довiдник. До., 1970.
