Сліди життя, прояви життєдіяльності вимерлих організмів. Одні палеонтологи відносять до С. же. лише сліди (ichnia) у вузькому сенсі слова, залишені тваринами при пересуванні по землі або по дну водоймища, а також різні ходи і нори в рихлому осаді, в скельному грунті і раковинах молюсків. Інші поширюють поняття С. же. і на різні свідоцтва фізіологічних функцій організмів: розмноження (яйця птиць, ікра риб), живлення (залишки їжі в шлунку, шлункові камені, екскременти) і т. д., а також на сліди пошкоджень і хвороб, споруди і т. п. С. же. зустрічаються у відкладеннях всіх геологічних систем починаючи з докембрія. По С. же. можна дізнатися про існування в геологічному минулому організмів, від яких нічого, окрім С. же., не збереглося; С. же. дають також уявлення про спосіб життя вимерлих тварин. Розділ біології, що вивчає С. же. у вузькому сенсі слова, називається іхнологией (або палеоїхнологией); комплекси С. же., находімиє у відкладеннях, званих іхноценозам і (або палеоїхноценозамі).
Літ.: Вялов О. С., Класифікація викопних слідів життя, в кн.: Палеонтологія, М., 1972 (Міжнародний геологічний конгрес. XXIV сесія. Доповіді радянських геологів. Проблема 7); Геккер Р. Ф., Сучасний стан вивчення слідів вимерлих безхребетних (палеоїхнология безхребетних), в кн.: Питання закономірностей і форм розвитку органічного світу. Праці VII сесії Всес. палеонтологічного суспільства, М., 1964; Abel О., Vorzeitliche Lebensspuren, Jena, 1935.
