Слюннокаменная хвороба, сіалолітіаз (від греч.(грецький) sialon — слина і lithos — камінь), захворювання слинних залоз людини, що характеризується утворенням каменів в телі залози або її вивідній протоці. Причина С. би. — хронічне запалення залози (частіше підщелепний, що обумовлене запальними захворюваннями в зубах нижньої щелепи), що веде до підвищення вмісту мінеральних солей в слині і до уповільнення проходження її по протоках. Мінеральні солі (зазвичай фосфат і карбонат кальцію) нашаровуються на основу з кліток проток або тіла залози. Маса слинного каменя — від декількох міліграм до декількох р. При малих розмірах каменя виникають тимчасове збільшення залози і тупий біль. Великий камінь може повністю закрити просвіт протоки слинної залози: виникають гостра затримка слини, сильні болі в підщелепної області незрідка — абсцес або флегмона залози. Лікування С. би. медикаментозне (антисептичні, спазмолітичні засоби) і головним чином хірургічне.
Літ.: Клементов А. Ст, Слюннокаменная хвороба, Л., 1960.
