Скіфська мова
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Скіфська мова

Скіфська мова, мова древніх скіфів . Під назвою С. я. зазвичай об'єднують родинний іранський говір, що був самостійна північно-східна гілка іранської групи мов. Носії С. я. були відомі античним авторам під назвою скіфів, сарматів, алан, роксолан і ін. У 2-ій половині 1-го тис. до н.е.(наша ера) скіфський говір поширювався на обширній території Північного причорномор'я і Прікаспія, від Дунаю до Яксарта (Сирдарьї). Зв'язних текстів на С. я. до нас не дійшло, але в епіграфічних пам'ятниках і у античних авторів збереглася значна кількість скіфських власних імен, топонімічних і етнонімічеських назв. Граматична будова і словарний склад говору ськифо-сарматів вивчені недостатньо, проте відомий їх іранський характер і встановлені деякі істотні межі лексики, фонетики і словотворення. Нащадком одного з говору ськифо-сарматів є осетинська мова на Кавказі.

  Літ.: Міллер Ст, Епіграфічні сліди іранства на півдні Росії, «Журнал Міністерства народної освіти», 1886, жовтень; його ж, До іранського елементу в пріпонтійських грецьких написах, «Вісті Імп. Археологічній комісії», 1913, ст 47; Абаєв Ст І., Скіфська мова, в його кн.: Осетинський мова і фольклор, ст 1, М. — Л., 1949; Vasmer M., Untersuchungen uber der altesten Wohnsitze der Slaven, [t.] I — Die Iranier in Sudrussland, Lpz., 1923.