Сирійська комуністична партія (СЬКП; аль-Хизбаш-Шуюїй ас-Сурій), заснована в жовтні 1924 як єдина організація сирійських і ліванських комуністів, 1-й з'їзд відбувся в 1930. СЬКП брала участь в боротьбі проти французького колоніального панування, за національну незалежність Сирії і Лівану, 2-й з'їзд партії (1944) прийняв Статут, що затвердив як організаційну основу партії принцип демократичного централізму, і Програму, що закликала до боротьби за зміцнення національної незалежності Сирії і Лівану, за евакуацію з їх території іноземних військ. З'їзд прийняв рішення про розділення СЬКП на дві самостійні партії — Сирійська комуністична партія (СЬКП) і Ліванську комуністичну партію (ЛКП). Після заборони в 1947 діяльності партій і переходу їх на нелегальне положення вони знов в 1948 об'єдналися. Партія стала називатися Комуністичною партією Сирії і Лівану (КПСиЛ). У роки військово-диктаторських режимів в Сирії КПСиЛ піддавалася репресіям. Після скидання режиму А. Шишеклі (1954) КПСиЛ вийшла з підпілля. Партія грала активну роль в боротьбі проти спроб внутрішньої і зовнішньої реакції пов'язати Сирію і Ліван з імперіалістичними блоками, завоювала авторитет і пошану патріотичних кругів обох країн. КПСиЛ сприяла створенню в Сирії уряду національної єдності (1954—57) і Національного парламентського фронту (1957). У 1958 у зв'язку з об'єднанням Єгипту і Сирії в ОАР(Об'єднана Арабська Республіка) пленум КПСиЛ (листопад 1958) прийняв рішення про роздільне існування Сирійською і Ліванською комуністичних партій. Обидві партії вибрали свої керівні органи, але зберегли загальне центральне керівництво, яке діяло до 1961. Після видання в березні 1958 урядом ОАР(Об'єднана Арабська Республіка) закону про розпуск в Сирії всіх політичних партій СЬКП вимушена була піти в підпіллі. У 1959 багато членів СЬКП піддалися репресіям з боку властей ОАР(Об'єднана Арабська Республіка). У 1963 до Сирій до влади прийшла Партія арабського соціалістичного відродження (ПАСВ). Коли ПАСВ почала здійснювати прогресивні соціально-економічні перетворення, СЬКП виступила в підтримку цих перетворень, антиімперіалістичної зовнішньої політики сирійського керівництва, його лінії на співпрацю з СРСР і ін. соціалістичними країнами (пленум ЦК СЬКП в червні 1966). У 1969 відбувся 3-й з'їзд СЬКП. Він прийняв програму партії по економічних і аграрних питаннях. З'їзд засудив розкольницьку діяльність маоістів в міжнародному комуністичному русі. У березні 1972 СЬКП разом з ПАСВ, Араб. соціалістичним союзом і деякими ін. організаціями утворила Прогресивний національний фронт (ПНФ), що об'єднав прогресивні антиімперіалістичні сили країни. До складу центрального керівництва ПНФ від СЬКП увійшли Х. Багдаш і Д. Нааме. СЬКП представлена в уряді Сирії (пости державного міністра і міністра комунікацій). У вересні 1974 відбувся 4-й з'їзд СЬКП. З'їзд схвалив політичну лінію партії за період, прошедший після 3-го з'їзду, затвердив Політичну програму партії, вніс деякі зміни до Статуту, вибрав керівні органи. Політична програма визначила завдання сучасного етапу антиімперіалістичної боротьби, боротьби за поглиблення соціально-економічних і політичних перетворень, за зміцнення прогресивного режиму в Сирії. З'їзд підтвердив лінію СЬКП на розвиток співпраці з ПАСВ і зміцненням ПНФ, підкреслив вірність СЬКП принципам марксизму-ленінізму, пролетарського інтернаціоналізму. Як відмічено у вирішеннях з'їзду, він послужив важливою віхою зміцнення єдності СЬКП на принципах пролетарського інтернаціоналізму.
Делегації СЬКП брали участь в міжнародних Нарадах комуністичних і робочих партій (1957, 1960, 1969, Москва). СЬКП схвалила документи, прийняті на цих нарадах.
СЬКП будується за принципом демократичного централізму. Найвищим органом партії є з'їзд; між з'їздами роботою партії керує ЦК, який обирає зі свого складу Політбюро ЦК. Генеральний секретар ЦК СЬКП — Х. Багдаш. Заступник генерального секретаря ЦК СЬКП — Ю. Фейсал. ЦО(центральний орган) — газета «Нідаль аш-Шааб» («Боротьба народу»).
Істочн. і літ.: Багдаш Х., Хизб аль-уммаль ва-ль-фалляхин (Партія робітників і селян), Бейрут, 1955; його ж, Сирія на новій дорозі, «Проблеми світу і соціалізму», 1965 № 3; Нахуа афак джадіда (До нових горизонтів). Вирішення пленуму ЦК КПСиЛ, апр.(квітень) — травень 1956, дамаск, 1956; Салібі М. Комуністи Сирії в боротьбі за соціальний прогрес, «Проблеми світу і соціалізму», 1965 № 11; Уасаїк аль-мутамар ас-саліс лі-ль-хизб аш-шуюїй ас-Сурій (Документи III з'їзду СЬКП) [би. м., би. р.]; Сафахат мін таріх аль-хизб аш-шуюїй ас-Сурій (Сторінки з історії СЬКП) [би. м., би. р.]; Барнамадж аль-Хизб аш-Шуюїй ас-Сурін, аллазі акарраху аль-му''та-марі ар-рабі лі-ль-Хизб (Програма Сирійської комуністичної партії, затверджена 4-м-кодом з'їздом партії) [б. м., би. г]; Аль-Хизб аш-Шуюїй ас-Сурій фі''ідіхи аль-хамсин (50-ліття Сирійської комуністичної партії) [б. м., би. р.].
