Сильвестр де Саси Антуан Ісаак
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Сильвестр де Саси Антуан Ісаак

Сильвестр де Саси (Silvestre de Sacy) Антуан Ісаак (21.9.1758, Париж, — 21.2.1838, там же), французький сходознавець, член Академії написів (1792), професор Школи східних мов (з 1795), Коллеж де Франс (з 1806). Барон (з 1814). З 1823 директор Коллеж де Франс, з 1824 — Школи східних мов.

  В період Реставрації став прибічником Бурбонів. З 1832 пер Франції. Засновник (1821) і перший президент Азіатського суспільства («Société Asiatique»), видавець «Журналь азіатік» («Journal Asiatique», з 1822), «Журналь де саван» («Journal des Savans», з 1816). З 1833 постійний вчений секретар Академії написів. Серед вигадувань С. де С. важливе місце займають роботи по історії арабів, історії Сасанідов, арабська граматика, хрестоматія арабської літератури. С. де С. — автор блискучого критичного переведення з коментарями вигадувань арабських і іранських учених (ад-Дамірі, Мірхонда, аль- Макрізі, Абд Аль-Латіфа), дослідження про джерела літературного пам'ятника «Розжарювала і Дімна» і ін. Робив спроби дешифрувати єгипетські ієрогліфи.

  Соч.: Mémoire sur l''histoire des Arabes avant Mahomet, P., 1785; Mémoires sur diverses antiquités de la Perse, et sur les médailles des rois de la dynastie des Sassanides, P., 1793; Grammaire arabe, pt. 1 — 2, P., 1810; Chrestomathie arabe, 2 éd., v. 1—3, P., 1826—1827; Exposé de la religion des drusss, v. 1—2, P., 1838.

  Літ.: Крачковський І. Ю., Ізбр. соч.(вигадування), т. 1, М. — Л., 1955, т. 4, М. — Л., 1957 (див. покажчики); Deherain Н., Silvestre de Sacy, P., 1938; Fück J., Die arabischen Studien in Europa..., Lpz., 1955.