Сибірські областникі, представники суспільно-політичної течії в середовищі сибірської буржуазної і дрібнобуржуазної інтелігенції (середина 50-х рр. 19 ст — почало 20 ст). Областнічество зародилося в Петербурзькому кружку сибірських студентів (Р. Н. Потанін, Н. М. Ядрінцев, С. С. Шашков, Н. І. Наумов, Ф. Н. Усов і ін.). У 60-і рр. С. о. виступали за революційну боротьбу з самодержавством, за демократичні свободи. Після повернення до Сибіру (1863) активізували свою діяльність. Виступали в захист «інородців», проти колоніального гніту. Діючи у контакті з політичними росіянами засланців і поляками, С. о. готували повстання. Розглядаючи Сибір як політичну і економічну колонію Росії, а сибіряків як нову сибірську «націю», окремі С. о. прийшли до помилкових виводів про особливі дороги розвитку Сибіру, висунули реакційне гасло відділення її від Росії. Для діяльності С. о. 70-х рр. характерне захоплення революційним народництвом . На початку 80-х рр. відбувалася еволюція С. о. у бік ліберального народництва, а з 2-ої половини 90-х рр. — буржуазного лібералізму і контрреволюції. На початку 20 ст серед С. о. виникли права кадетсько-монархічна течія (А. Ст Адріанов, А. Н. Гаттенбергер, Н. Н. Козьмін і ін.) і ліве. Останнє (Е. Е. Колосов, П. Я. Дербер і ін.) було близьке до партії есерів . С. о. брали участь в підготовці антирадянського заколоту в Сибіру. Надалі активно співробітничали з А. Ст Колчаком, а після відновлення Радянської влади в Сибіру бігли за кордон. Деякі С. о. (Потанін, Ядрінцев, Козьмін, П. М. Головачев) внесли помітний внесок у розвиток культури і науки в Сибіру — історії, археології, етнографії.
Літ.: Лапін Н. А., Революційно-демократичний рух 60-х рр. XIX ст в Західному Сибіру, Свердловськ, 1967; Розгін І. М., Плотникова М. Е., Г. Н. Потанін в роки соціалістичної революції і громадянської війни в Сибіру, в збірці: Питання історії Сибіру, ст 2, Томськ, 1965; Сесюніна М. Р., Г. Н. Потанін і Н. М. Ядрінцев — ідеологи сибірського областнічества, Томськ, 1974.
