Сечова кислота, 2,6,8-триоксипурин, безбарвні кристали, розкладаються нижче за температуру плавлення, погано растворіми у воді. М. до. була відкрита До. Шеєле (1776) у складі сечі (звідси назва). Існує в двох формах:
У людини і приматів — кінцевий продукт обміну пуринів (див. Пуріновиє підстави ), що утворюється в результаті ферментативного окислення ксантину ; в останніх М. ссавців до. перетворюється на алантоїн . Невеликі кількості М. до. містяться в тканинах (мозок, печінка, кров), а також в сечі і поті ссавців і людини. При деяких порушеннях обміну речовин відбувається накопичення М. до. і її кислих солей (уратів) в організмі (камені в нирках і сечовому міхурі, подагричні відкладення). У птиць, ряду плазунів і більшості наземних комах М. до. — кінцевий продукт не лише пурінового, але і білкового обміну. Система біосинтезу М. до. (а не сечовини, як у більшості хребетних) як механізм скріплення в організмі токсичнішого продукту азотистого обміну — аміаку — розвинулася у цих тварин у зв'язку з характерним для них обмеженим водним балансом (М. до. виводиться з організму з мінімальною кількістю води або навіть в твердому вигляді). Висохлі екскременти птиць (гуано) містять до 25% М. до. і служать джерелом її здобуття. Виявлена вона і у ряді рослин.
М. до. — вихідний продукт для промислового синтезу кофеїну.
Літ.: Проссер Л., Браун Ф., Порівняльна фізіологія тварин, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1967.
