Середнє місце зірки, положення (координати) точки небесної сфери, відповідне реальному (геометричному) напряму на зірку і віднесене до середнього полюса світу і середньої точки весняного рівнодення (система середніх небесних координат). С. м. з. у системах середніх координат, визначених для тієї або іншої епохи, як яка зазвичай вибирають початок року (1900.0, 1950.0, 1976.0 і т.п.), публікуються в зоряних каталогах і астрономічних щорічниках.
В результаті астрометричних спостережень тієї або іншої зірки — після виправлення інструментальних помилок, обліку впливу атмосферної рефракції і ряду ін. чинників, що змінюють положення світив на небесній сфері, — визначають напрям, що відрізняється від реального напряму на зірку на кут, залежний від сумарного впливу річної і добової аберації (див. Аберація світла ). Цьому напряму на небесній сфері відповідає крапка, положення (координати) якої в дійсній системі небесних координат [віднесеною до достеменних (миттєвим) полюсу світу і точці весняного рівнодення] називається видимим местомом зірки. Положення точки небесної сфери, відповідної реальному напряму на зірку, в системі дійсних координат називається дійсним местомом зірки.
Для того, щоб по отриманому в результаті спостережень видимому місцю зірки обчислити її дійсне місце, в перше вводять поправки, відповідні величинам річної і добової аберації. Для переходу від дійсних місць до середніх місць здійснюють поворот координатної системи на кути, відповідні нутационному зсуву (див. Нутація ) у момент спостережень і прецессиі за проміжок часу між вибраною епохою середніх координат (епохою каталога) і моментом спостережень (див. Полюси географічні ).
Поняття «Середнє місце» і «дійсне місце» справедливі також і для штучних супутників Землі. Проте оскільки в русі супутників Землі відносно спостерігача відсутня складова, рівна швидкості руху Землі по орбіті довкола Сонця (саме ця швидкість є причиною річної аберації), застосування терміну «видиме місце» по відношенню до супутників Землі не має сенсу.
Літ.: Довідкове керівництво по небесній механіці і астродинаміці, М., 1971; Ерпильов Н. П., До питання про деякі терміни і позначення в супутниковій астрометрії, в збірці: Проблеми супутникової астрометрії, М., 1972.
