Серединно-атлантичний хребет
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Серединно-атлантичний хребет

Серединно-атлантичний хребет, найбільша гірська система дна Атлантичного океану, одна з ланок системи средінноокеанічеських хребтів, Загальна довжина З.-А. х. більше 18 тис. км. . Окремі ділянки його носять власні назви: у Норвезько-гренландському басейні — хребет Кніповіча (від 81° до 73° с. ш.(північна широта)), південніше — хребет Мона, далі — Ісландсько-янмайенський хребет, на південь від Ісландії — хребет Рейкьянес (до 52° с. ш.(північна широта)) і Северо-атлантічеський хребет, на південь від екватора — Південно-атлантичний хребет, Поперечними розломами З.-А. х. розбитий на зрушені відносно один одного сегменти, величина зсувів по розломах досягає 300—600 км. . По даним, глибоководного буріння, сейсмоакустічеського профілізації і драгування, проведеним в рифтовій зоні, можна вважати, що геологічний розріз З.-А. х. складний двома комплексами: верхнім, таким, що складається з толєїтових базальтов (див. Толєїти ) з прослоямі карбонатних осадових порід, і ніжнім — з амфіболітов і офіолітов (від анортозітов до ультрабазітов). Породи верхнього комплексу розбиті молодими розломами на багаточисельні блоки, вік цих порід олігоцен-антропогеновий; породи нижнього комплексу (юра-олігоцен) регіонально дислоковані і метаморфізовани, вік серпентінізірованних ультрабазітов і габбро, що незрідка залягають в метаморфічному комплексі у вигляді чешуй і протрузій, можливо, докембріїський. У Південній півкулі З.-А. х. монолітніший; на його схилах розташований ряд підводних вулканів, вершини деяких з них є островами (Вознесли, Св. Олени і ін.); у групі островів Трістан-да-Кунья є вулкан, що діє. У районі острова Буве (біля 55° ю. ш.(південна широта)) меридіональне випрало З.-А. х. міняється на субширотне; східний відрізок називається Афрікано-антарктічнім хребтом .

  Літ.: Хейзен Би., Тарп М., Юїнг М., Дно Атлантичного океану, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1962; Леонтьев О. До., Дно океану, М., 1968; Ільін Л. Ст, Основні межі геоморфологиі дна Атлантичного океану, в кн.: Умови седиментації в Атлантичному океані, М., 1971.

  О. До. Леонтьев.