Серболужіцкая література, література лужічан, лужіцких сербів, серболужічан, західно-слов'янської народності в ГДР(Німецька Демократична Республіка). Охоплює писемність на двох літературних мовах: верхне- і ніжнелужіцком (див. Лужіцкий мова ). Розвиток С. л. пов'язано з національним відродженням лужіцких сербів (40—70-і рр. 19 ст). Найбільш поширені були віршовані жанри і розповіді; драматургія з'явилася пізніше, роман — лише після 2-ої світової війни 1939—45. Розвиненіша С. л. на верхнелужіцком літературній мові (див. Лужічане, розділ Література). Серед поетів, що пишуть на ніжнелужіцком літературній мові, виділяються Х. Ф. Стемпель (1787—1867) і М. Косик (1853—1940). До звільнення від фашизму С. л. боролася за пробудження національної самосвідомості лужічан. У умовах будівництва соціалізму в ГДР(Німецька Демократична Республіка) провідними темами С. л. стали боротьба з фашизмом і реакцією, формування нової людини, дружба народів (див. Німецька Демократична Республіка, розділ Література).
