Сербедаров повстання, сарбадаров повстання, повстання сербедаров в Ірані і Середній Азії в 14 ст, направлених проти гніту монгольських і місцевих феодалів. Першим великим С. ст було повстання в березні 1337 жителів селенію Баштін (Хорасан), обурених вимогательствамі монгольського чиновника. У серпні 1337 повстанці оволоділи р. Себзевар, який став столицею створеного сербедарамі держави. Розбивши ополчення кочової монголо-тюркської знаті, повстанці узяли рр. Нішапур і Тує, і їх глава Веджіх пекла-дінів Масуд прийняв титул султана. У 40-х рр. 14 ст вони нанесли поразка військам останнього монгольського ільхана Хулагуїда, в 1353 убили його, розгромили його орду і приєднали до своєї держави Горган (з р. Астрабад). В цей час держава сербедаров включала весь Західний Хорасан і Горган. У державі сербедаров йшла боротьба між помірним крилом і лівою течією (дервіші), що добивалася майнової і соціальної рівності. З цією лівою течією вимушені були вважатися і правителі держави аж до 1364, коли перемогло помірне крило, що розправилося зі своїми противниками. Цю обставину ослабила держава сербедаров в Хорасане і кінець кінцем привело до його ліквідації Тімуром (1381).
В 1365 спалахнуло С. ст в Самарканді. Воно було пов'язане з навалою кочівників з Моголістана (Східний Туркестан), що розбили емірів Самарканду Хусейна і Тімура і що обложили місто. На чолі оборони Самарканду стали Мавляна-заді (представляв інтереси помірного крила) і Абу Бекр Кельові, що виражав інтереси лівого крила, тісно пов'язаного з міськими низами. Очолене сербедарамі міське ополчення отримало перемогу і спробувало реалізувати деякі гасла сербедаров (зокрема, обмежити в правах і майні багатих). Після перемоги почалися розбрати між обома групами сербедаров, чим скористалися вожді феодалів Хусейн і Тімур, які привернули на свій бік помірну частину повсталих і з її допомогою подавили в 1366 повстання. У 1373 почалося повстання сербедаров в Кермане. Воно було направлене проти місцевих феодалів. Рушійною силою були міські низи і селянство. Сербедари конфісковували майно феодалів, заарештовували чиновників. Повстання було пригнічено в 1374 Шахом Шуджа Мозафферідом. Значне повстання сербедаров проти Тімура сталося в 1383 в Себзеваре. Тімур обложив місто, узяв його, зруйнував, чинить страшну розправу (2 тис. жителів живими були замуровані в кріпосних стінах). Рух, близький по характеру до С. ст, стався в Мазендеране в 50—60-х рр. 14 ст (див. Сєїдов рух ).
Літ.: Бартольд В. Ст, Народний рух в Самарканді в 1365 р., Соч., т. 2, ч. 2, М., 1964; Строєва Л. Ст, Сербедари Самарканду, «Уч. зап.(західний) БРЕШУ(Ленінградський державний університет імені А. А. Жданова)», 1949 № 98; Петрушевський І. П., Рух сербедаров в Хорасане, «Уч. зап.(західний) інституту сходознавства АН(Академія наук)», 1956, т. 14; його ж, Землеробство і аграрні стосунки в Ірані XIII—XIV століть, М. — Л., 1960, с. 412—72 (є огляд джерел).
