Сепір (Sapir) Едуард (26.1.1884, Лауенбург, Німеччина, — 4.2.1939, Нью-Хейвен, Коннектікут, США), американський мовознавець і етнолог. Член Американської академії мистецтв і наук. Закінчив Колумбійський університет (1904). Професор Чикаго (1927—31), Йельського (з 1931) університетів. Президент Лінгвістичного (1933) і Антропологічного (1938) суспільств США. Основні праці присвячені проблемам загального мовознавства, мовам американських індійців. У книзі «Мова» (1921, русявий.(російський) пер.(переведення) 1934) викладена лінгвістична концепція С. (мова — строго організована система), що зробила значний вплив на розвиток сучасного американського структуралізму (див. Структурна лінгвістика ), а також дана оригінальна типологічна класифікація мов. Для С. характерне розуміння соціальної суті мови і заперечення расових теорій в антропології і лінгвістиці. Його гіпотеза про дію мови на формування системи представлень людини про навколишній світ (т.з. гіпотеза Сепіра — Уорфа) лежить в основі етнолінгвістіки.
Соч.: The Takelma language of Southwestern Oregon, Wash., 1912; Sound patterns in language, «Language», 1925, V. I №1.
Літ.: Гухман М. М., Е. Сепір і «етнографічна лінгвістика», «Питання мовознавства», 1954 № 1; Swadesh М., Edward Sapir, «Language», 1939, v. 15 № 2; Voegelin С. F., Edward Sapir, в кн.: Portraits of linguists, ed. by T. Sebeok, v. 2, Bloomington — L., 1966.
