Сен-Жон Перс
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Сен-Жон Перс

Сен-Жон Перс (Saint-john Perse) [псевдонім; справжнє ім'я і прізвище — Алекси Леже (Leger)] (31.5.1887, о. Гваделупа, — 20.9.1975, Жьен, депутат Вар), французький поет і дипломат. Походить з сім'ї старих колоністів, що переселилися на Гваделупу в 17 ст Здобув освіту в Бордо і Парижі. З 1916 на дипломатичній роботі. Прагнення до епічності, національних традицій, тяга до нескороминущих цінностей цивілізацій Сходу висунули його в сучасній французькій культурі на особливе місце. Поет був чужий модерністській ускладненій образності («Картинки для Крузо», 1909). Форма вірша З.-Ж. П. — записуваний прозою версе (у дусі біблейських віршів) — склалася під впливом П. Клоделя, але побудована не на основі верлібра (див. Вільний вірш ), а у дусі традиційної французької метрики. Оспівував світ природи і вічних духовних цінностей, що протистояв буржуазній дійсності Третьої республіки (поема «Анабасис», 1924).

  В період окупації Франції німецько-фашистськими військами (1940—44) З.-Ж. П. був звільнений і позбавлений громадянства адміністрацією уряду А. Ф. Петена ; його невидані поеми 1924—40 були знищені. Поет, що біг через Англію в США, став одним з натхненників Руху Опору (вірші циклів «Вигнання», 1942, «Вітри», 1946, пронизані духом народної вільності). Не дивлячись на абстрактність політичних ідей і книжність лексики, творчість цього періоду зробила З.-Ж. П. одним з національних французьких поетів. Він з'явився виразником прогресивної ідеї відновлення величі батьківщини: поеми «Орієнтири» (1957), «Хроніка» (1960), «Птиці» (1963). Нобелівська премія (1960).

  Соч.: Ceuvre poétique, [v.] 1—2, P., 1960; Pour Dante [P.,1965]; у русявий.(російський) пер.(переведення), у кн.: Я пишу твоє ім'я, Свобода, М., 1968.

  Літ.: Балашов Н. І., Сен-Жон Перс, в кн.: Історія французької літератури, т. 4, М., 1963; Полянський Н. Н., Про структуру вірша Сен-Жон Перса, «Наукові доповіді вищої школи. Філологічні науки», 1968 № 1; Caillois R., Poétique de Saint-john Perse, P., 1962; Bosquet A., Saint-john Perse, P., 1964; Honneur á Saint-john Perse. Hommages et témoignages litte-raires, P., 1965; Knodel A., Saint-john Perse, Edin., [1966]; Racine D., La fortume de Saint-john Perse en Amérique jusqu''en 1970, [Lille], 1973 (літ.); Little R., Saint-john Perse [L., 1973].

  Н. І. Балашов.

Сен-Жон Перс.